Матвій Ганапольський: Порошенко виграв

Ганапольський
“Я уважно перечитав масу матеріалів і думок з приводу мінських домовленостей з російського та українського боку. Мене вразила одна несподівана річ: майже всі міркування будуються на тому, хто виграв і хто програв. Причому до такого ступеня, що питання ставиться так: хто кого обдурив? Методично підраховуються НЕ пункти угоди, а пункти, за якими можна обдурити або “кинути” один одного. Подібна позиція мене дивує тим, що «з водою вихлюпується дитина» – якось забувається, що головна ідея мінських домовленостей – це встановлення миру. Більше того, хочу сказати конкретніше – зупинка гарячої фази війни. А в цій справі не буває ні ошуканих, ні тих, хто у виграші. Тому що зупинка гарячої фази війни, військових дій – або вона є, або її немає.
Давайте не забувати загальне політологічне правило. Часто запитують, які переговори можна вважати вдалими. Помічено, що такими можна назвати ті, після завершення яких одна сторона радісно п’є шампанське з криками “Ми їх затоптали!”, а друга плаче в кутку – принижена і розтоптана. Ця друга сторона рано чи пізно обов’язково порушить досягнуті домовленості. А вдалі переговори – це ті, результатом яких залишаються незадоволені обидві сторони. І про мінські домовленості можна сказати саме так: ними незадоволена як українська, так і російська сторони. Ну і додамо, сепаратисти теж. При цьому всі сторони (а не минуло ще й пари діб) заявляють про те, що порушать ці домовленості. Ну гаразд, нехай це залишається на їхній совісті.
Поміркуємо про інше – чому ці домовленості такі важливі і чому це треба було зробити. Чому для України це принципово важливі домовленості? Рівно тому, що якщо все буде гаразд, то буде зупинена гаряча фаза війни. Я не втомлюся повторювати це нескінченну кількість разів. Що ж станеться, якщо вона буде зупинена? Мало хто помічає і пам’ятає, що мирне життя відрізняється від військового тим, що люди зі зброєю перестають бути в ній потрібні.
Зараз багато питань: а чи дійсно відведуть озброєння, а чи дійсно підуть збройні найманці або так звані “російські патріоти-добровольці”, які воюють з боку Росії? Так. З простої причини – тому що якщо гаряча фаза війни насправді буде зупинена, то така кількість людей зі зброєю просто буде не потрібна. Люди світу – давайте умовно назвемо їх так – відрізняються від людей війни, від найманців, зовсім іншими якостями. Та й у цілому вони зовсім інші. І саме вони будуть потрібні в мирному Донбасі. Разом із людьми війни відпаде необхідність і в такій кількості озброєнь, яка нескінченно надходить з російського боку – воно буде відправлятися додому в місця постійної дислокації. Ні, не з причини таких уже мирних устремлінь Російської Федерації, а просто від непотрібності на цій території: доведеться займатися зовсім іншим – відбудовувати мирне життя.
Багато хто задається питанням: а якщо керівники самопроголошених територій не захочуть мирного життя? Ну, якщо не захочуть, то тоді переговори будуть перекреслені. Але якщо гарячої фази війни не буде, то тоді будуть потрібні люди з лопатами, з гайковим ключем, з викрутками, тоді будуть потрібні бухгалтера – загалом, всі люди, які налагодять звичайне, повсякденне життя. І всякі «бабаї» і «мотороли» просто не будуть вписуватися в мирний Донбас. Деякі вважають, що Москва повинна дати команду і відкликати їх. Та їх не треба відкликати, вони самі підуть: вони будуть шукати інший регіон, де буде потрібна єдина функція, якою вони володіють – це вміння носити зброю і стріляти.
Ще одне питання – перекриття кордонів. В Інтернеті йде запекла полеміка щодо того, що потрібно зробити спочатку – перекрити кордон або провести конституційну реформу. Даруйте, це не має ніякого значення! Якщо в Донбасі починається реальне мирне життя, то питання щодо перекриття кордону з Росією стає умовним, адже будь-яка вільна економічна зона – якою, безумовно, при будь-якому розкладі стане Донбас – вимагає більшої відкритості з сусідніми державами. Я скажу ще більш дивну річ: скільки б не перекривався кордон між Росією і Україною, при непотрібності людей зі зброєю це буде майже відкритий кордон для вільного перетину товарів, послуг і людей – про що мріють багато територій, що хочуть бути вільними економічними зонами.
Можна ще довго спростовувати страхи і побоювання, які виникають у зв’язку з мінськими домовленостями. Але скажу головне: країни, які пережили війни, можуть бути в трьох станах – війна, мир або ні миру, ні війни.
Війна начебто повинна закінчиться 15 лютого в 00:00 годин, і тоді, якщо настане мир, Донбас опиниться в іншій реальності, коли всі ті, хто зараз топче його територію зі зброєю в руках, виявляться непотрібними і недоречними в цій площині мирного життя. Їм просто доведеться покинути цю територію, бо в новій ситуації потрібні нові люди. А нове, мирне життя буде формувати і нові інститути того самого мирного життя. І не треба довго ловити “бабая” і “моторолу” – їм доведеться разом зі своєю зброєю йти в Росію. І тут ще одна причина, за якою Україна виграє, а Путін програє: тому що всі ці десятки тисяч людей, які не перебувають у російській регулярної армії, але які купили, вкрали або захопили зброю, зараз пограбують ще одну квартиру і вкравши ще один автомобіль у донеччан або луганчан, розвернуться, і на цьому краденому автомобілі поїдуть в Росію.
Так що Путіну зараз потрібно думати про те, що робити з цими людьми, шакалами війни, які вже не потрібні Донбасу і які відчайдушно будуть шукати собі нове застосування. А знайти його вони можуть тільки в багатій, щедрій і родючій країні під назвою Росія, яку вони почнуть дестабілізувати.
Тому зараз найголовніше – та сама точка істини, а саме 15 лютого, 00:00 годин, коли має настати мир. Те саме, до чого так прагнула України.”

Матвій Ганапольський, ТСН

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

Матвій Ганапольський: Порошенко виграв